Формула
виховання толерантної особистості «батьки + діти + вчитель»
Важливим показником
розвитку суспільства є гуманне, толерантне, турботливе й милосердне ставлення
до дітей з особливими освітніми потребами, які не мають змоги вести
повноцінне життя. Сьогодні важливим є усвідомлення того, що
всі діти, незалежно від стану їхнього здоров’я та фізіологічних особливостей
можуть і повинні мати рівний доступ до якісної освіти, а особливо до
звичайного, повноцінного людського спілкування.
В інноваційному навчальному
закладі педагогу необхідно створити такі умови, щоб кожна дитина почувала себе
там комфортно, незалежно від її індивідуальних психофізіологічних особливостей,
здібностей і нахилів. У центр уваги необхідно поставити фізичне, психічне й
моральне здоров’я дітей.
Діти
з особливими потребами, насамперед, є дітьми. Педагоги мають бути толерантними
і не повинні говорити про дітей, використовуючи терміни, якими користуються
медичні працівники. Толерантність (від лат. tolerantia – терпіння) –
терпимість. Ярлик інвалідності – не більше ніж медичний діагноз. Називаючи
людей з особливими потребами за їхнім медичним діагнозом, ми знецінюємо їх як
людей. Знецінюючи інших, ми тим самим знецінюємо й себе.
Вчителі та вихователі
інклюзивних класів часто стикаються з проблемою, коли діти з типовим розвитком
намагаються все робити замість своїх товаришів з особливими потребами, їхнє
бажання зрозуміле, але така надмірна допомога може призвести до нездорової залежності
та нерівності в партнерських стосунках.
Вчіть дітей
співчувати й наголошуйте на ідеї соціальної справедливості. Більшість дітей
добре розуміє, що є справедливим, а що ні. Педагоги не повинні говорити дітям,
що дітей з особливими потребами необхідно жаліти, оскільки стосунки, побудовані
на надмірному співчутті, не можуть бути рівними. Необхідно зосереджувати увагу
на тому, що у всіх дітей з особливими потребами є власні інтереси, здібності й
таланти, якими вони можуть поділитися з іншими. Це сприяє налагодженню
рівноправних дружніх стосунків.
Особливу увагу необхідно
приділити роз'яснювальній роботі серед батьків здорових однолітків, адже часто
в їх розумінні постає образ, що вся увага і краще ставлення, допомога в
освоєнні знань направлена однобічно «особливим дітям».
Просвітницька робота серед педагогічних
працівників, батьків щодо толерантного ставлення до дітей, які потребують
корекції фізичного та (або) розумового розвитку дуже клопітлива, відповідальна
і важка. Кожному з нас необхідно усвідомити, що ми всі особливі і кожному з нас
необхідно шукати індивідуальний підхід до ще «особливіших дітей».
Немає коментарів:
Дописати коментар