Підвищення професійного рівня та самовдосконалення

Аутизм - це не вирок!

Шановні батьки！

Якщо ви помітили у своєї дитини якісь із вказаних у листівці або інші（що вас насторожують） ознаки – відведіть дитину на діагностику.

У КУ "ІРЦ"Талалаївської селищної ради є діагностичні методики світового визнання, які допоможуть спростувати або підтвердити ваші підозри:

Тест CASD (скринінгова шкала розладів аутистичного спектра) - це швидкий і надійний метод діагностики дітей з аутизмом без урахування вікової категорії, рівня розумового розвитку, або ступеня прояву порушення. Проводиться 15-20 хвилин з батьками дитини. Дозволяє у ранньому віці (від 1 року до 16) виявляти дітей з аутизмом з достовірністю 99,5 %.

Методика РЕР-3 - дозволяє визначити сильні і слабкі сторони дитини з РАС, які можуть бути враховані при складанні індивідуального корекційного плану. А також, надає інформацію для постановки діагнозу та визначення ступеня тяжкості відхилення.

Всі люди з аутизмом можуть прожити щасливе життя, якщо вони мають люблячу родину, підтримку фахівців, школу, де можуть вчитися, заняття, яке люблять.

Програма 7 "П" від "Кола сім'ї"

 

ПРОГРАМА 7 «П»

задля психічного здоров'я дітей та молоді

Олег Романчук

лікар-психотерапевт, дитячий та підлітковий психіатр центру «Коло сім’ї», директор Інституту психічного здоров’я Українського Католицького Університету та Українського інституту когнітивно-поведінкової терапії

ДЕТАЛЬНО

Казка у підтримку інклюзивної освіти

 Відкриваючи двері дітям з особливими потребами у освітні заклади, нам не менш важливо відкрити їм наші серця...

Ключем до успіху інклюзивної освіти є плекання культури любові та доброзичливості, а тому, відкриваючи двері дітям з особливими потребами у освітні заклади, нам не менш важливо відкрити їм наші серця...

Казка "Соловейко з одним крилом"

Інклюзивна освіта - це теж про підтримку батьків...

 З інформаційних джерел "Коло сім'ї"

Книги Олега Романчука "Неповносправна дитина в сім'ї та в суспільстві" та "Дорога любові"

Дорогі колеги, бути батьками дитини з особливими потребами - є непростим випробуванням... Як лікар, я слухаю історії багатьох батьків - і багато з них говорять, що те, що їх часто тривожить найбільше - це те, як сприймуть їхню дитину у ширшому світі поза колом родини, чи знайде вона друзів, чи буде чутися прийнятою, щасливою у садочку, школі... Тому інклюзія є такою цілющою - не лише для дитини, але й для її родини (і зрештою - для усіх дітей, бо вона теж, як показують дослідження, має позитивний вплив на розвиток просоціальних цінностей у однокласників). Але для того, щоби інклюзія була цілющою - треба зробити її "працюючою", не просто формальною. А єдиний спосіб зробити її такою - це справді об'єднати зусилля з батьками дитини, працювати однією командою, чутися, що ми об'єднані спільним бажанням працювати разом, разом долати труднощі, разом радіти успіхам... Для цього освітянам важливо здобути додаткову компетентність - розуміти батьків дітей з особливими потребами, бути підтримкою для них, будувати разом з ними альянс партнерства... І саме тому у цей лист ми доєднуємо наші навчально-методичні ресурси на дану тему - книгу для фахівців, і книгу підтримки для батьків з історіями інших батьків, що ідуть цією дорогою любові... І принагідно вітаємо усіх з початком весни - може вона на разі лише у календарі, але, сподіваємося, у вас в душі теж - бубнявіє бруньками у передчутті нового цвіту... На все добре вам,

Олег Романчук дитячий психіатр, психотерапевт центру "Коло сім'ї", директор Інституту психічного здоров'я УКУ та Українського інституту когнітивно-поведінкової терапії

Долати бар'єри у нашій свідомості...

Інформаційний вісник для освітян

Відео "Бачити людину..."

З інформаційних джерел "Коло сім'ї"

"Коли ми думаємо про створення умов для успішної інклюзивної освіти, ми говоримо про багато складових - і підготовку фахівців, і забезпечення фінансування, і безбар'єрне архітектурне середовище і т.д. - і усі вони є вкрай важливі. І ми усі свідомі, наскільки, для прикладу, створення безбар'єрного середовища полегшує доступ до освіти дітям, які внаслідок фізичної неповносправності потребують пересування на візках.
Водночас, нам теж важливо бути свідомим, наскільки великою перешкодою до інклюзії є невидимі бар'єри, які є у нашій свідомості - у формі страху, стигми, різного роду міфів та негативних упереджень щодо людей з особливими потребами, дітей та молоді з розладами у сфері психічного здоров'я. І ці бар'єри набагато складніше долати, аніж бар'єри фізичні... Водночас саме стигма може бути тією невидимою стіною, за якою ми можемо не бачити інших таким, як вони є - у їхній красі, неповторності, у нашій спільній людяності...

Дослідження кажуть, що найефективнішим способом долання стигми є особиста зустріч - тож сьогоднішнім нашим листом ми хочемо запросити вас до такої зустрічі - а саме, подивитися фільм "Бачити людину", знятий за участі людей з особливими потребами, а також прочитати маленьку книжку "Коли вам сниться музика" - написану власне на основі історій таких зустрічей і скеровану для подолання стигми і відкриття краси та дару осіб неповносправних - запрошуємо!

З побажаннями миру та здоров'я у ці непрості часи"

Олег Романчук дитячий психіатр, психотерапевт центру "Коло сім'ї", директор Інституту психічного здоров'я УКУ та Українського інституту когнітивно-поведінкової терапії Коли вам сниться музика Олег Романчук переглянути

 

Путівник для батьків "Як допомогти дитині пережити втрату"

Путівник для батьків "Як допомогти дитині пережити втрату" переглянути

З інформаційних джерел "Коло сім'ї"

"Тема втрати є такою непростою - особливо у теперішні часи, коли біль втрати близької особи і страх втрати близьких торкається стількох людей в контексті пандемії... І зовсім не дивно, що ми, дорослі, бажаючи захистити дітей від усього сумного і болісного, уникаємо з ними говорити на цю тему, а коли втрата стається в родині, так часто просто ізолюємо дітей від неї. Мені стільки разів, як дитячому психіатру, доводилося стикатися з ситуаціями, коли після втрати близької особи в родині, дітей просто кудись тимчасово відправляли до родичів, не залучали їх до жалобних ритуалів, оминали з ними цю тему в розмові... Ці дії дорослих можна зрозуміти - бо як непросто знайти слова підтримки і пояснення дітям, коли власну душу крає невимовний біль... Водночас, переживаючи втрату, діти нічого не потребують так сильно, як нашої підтримки, як пояснень, як можливостей розділити смуток з рідними і пройти разом дорогою жалоби - адже, ті, кого вони втратили, є теж їх рідними, і вони теж потребують можливості згадувати, пам'ятати, сумувати жити далі, бережучи їх у любові свого серця...
Ми часто говоримо про те, що школа має бути місцем, що готує дітей до життя. А втрати є нероздільною частиною життя - тому так важливо, щоби спільнота школи, класу могла з чутливістю і турботою реагувати, коли в родинах учнів стається втрата. Досвід взаємної підтримки в часі таких сумних подій не лише зближує дітей між собою, вчить людяності, але і формує в дітях уміння переживати втрати та бути один одному підтримкою - а це такі важливі для життя вміння...
Тож у цьому випуску нашого вісника для освітян ми хочемо надіслати вам нашу брошуру, яка в десяти лаконічних кроках пояснює основні кроки щодо того, як допомогти дітям пережити втрату (пам'ятайте вона може бути теж цінним кроком для батьків - тож чуйтеся вільно поширювати її та мати на "поличці" шкільної онлайн-бібліотеки для батьків).



На все добре вам - бережіть себе і будьте здорові у ці непрості часи!"

Олег Романчук дитячий психіатр, психотерапевт центру "Коло сім'ї", директор Інституту психічного здоров'я УКУ та Українського інституту когнітивно-поведінкової терапії