неділю, 13 грудня 2015 р.



Нові навчальні плани для дітей з особливими потребами

Нові навчальні плани для дітей з особливими потребами


Міністерством освіти і науки розроблено Типові навчальні плани спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку (початкова школа).

За повідомленням прес-служби Міністерства освіти і науки Типові навчальні плани визначають зміст і структуру початкової загальної освіти дітей з особливими освітніми потребами за допомогою інваріантної та варіативної складових, якими встановлюється погодинне співвідношення між освітніми галузями; гранично допустиме тижневе навантаження учнів; загальнотижнева кількість годин за освітніми галузями та загальнотижнева кількість годин на корекційно-розвиткові заняття.

Інваріантна складова формується на державному рівні і є обов’язковою для всіх загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від їх підпорядкування, типу та форми власності.

Інваріантна складова передбачає проведення корекційно-розвиткових занять. Напрями корекційно-розвиткової роботи та відповідне змістове наповнення визначаються з урахуванням особливостей психофізичного розвитку дітей сліпих та зі зниженим зором, глухих та зі зниженим слухом, розумово відсталих, із затримкою психічного розвитку, порушеннями опорно-рухового апарату, тяжкими порушеннями мовлення.

Змістове наповнення варіативної складової формується навчальним закладом з урахуванням особливостей регіону, типу закладу, індивідуальних освітніх потреб дітей. Навчальні плани зорієнтовані на роботу початкової школи за 5-денним навчальними тижнем та протягом 5 років навчання.

Типові навчальні плани спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, вводитимуться в дію поетапно: у підготовчих, 1-2-х класах – з 2014/2015 навчального року; у 3-х класах – з 2015/2016 навчального року; у 4-х класах – з 2016/2017 навчального року.

понеділок, 30 листопада 2015 р.

Попередження неуспішності в навчанні грамоти

У підвищенні якості освіти і виховання важливу роль відіграє психолого – педагогічне вивчення молодших школярів, своєчасне виявлення причин відставання окремих учнів і вибір найбільш ефективних  шляхів усунення їх.
   Однією з найпоширеніших причин неуспішності  учнів початкових класів загальноосвітньої школи є різноманітні порушення усного і писемного мовлення, які ускладнюють опанування правильного читання і письма.
Доведено, що діти, які мають порушення мовлення  є невстигаючі або слабковстигаючі по рідній мові. Це перш за все діти, в яких недоліки вимови супроводжуються недорозвиненням фонетико-фонематичних процесів. При цьому спостерігаються не лише порушення виразності мови, але і аномальне опанування звукового складу слова.
  З кожним роком збільшується  кількість дітей з фонетико-фонематичними порушеннями мовлення Фонетико-фонематичне недорозвинення мовлення (ФФНМ) – це порушення процесів формування вимови в дітей з різними мовленнєвими розладами через недоліки сприймання і вимови фонем. Відставання у фонетико-фонематичному розвитку створює серйозні перешкоди для успішного засвоєння дитиною  програмного матеріалу по читанню і письму, оскільки у неї виявляються недостатньо сформованими практичні узагальнення про звуковий склад слова, які у дитини з нормальним звуковим розвитком виробляються задовго до навчання в школі.
            Ще більші складності при навчанні виникають  у  дітей із загальним недорозвиненням мови, яке виявляється в порушеннях не лише вимови, але і лексико – граматичних засобів мови. (Загальне недорозвинення мовлення (ЗНМ) – складне мовленнєве порушення, при якому у дитини з нормальним слухом та інтелектом порушуються усі компоненти мови: лексика, фонетика, граматика. Мовленнєвий недорозвиток може бути виражений в різному ступені: від повної відсутності мовленнєвих засобів спілкування до розгорнутого мовлення з окремими елементами лексико-граматичного та фонетичного недорозвитку.) Потрапляючи в загальноосвітню школу, такі діти стають неуспішними учнями лише із-за свого аномального мовленнєвого розвитку.
Вступ дитини до школи – важливий етап в житті, який міняє соціальну ситуацію її розвитку. До вступу в  школу дитину необхідно готувати. Важливо, аби діти 6-7-років володіли, перш за все, грамотною фразою, розгорнутою мовою, обсягом знань, умінь, навиків.
Одним з основних завдань педагогічної роботи з дітьми, що мають труднощі в навчанні грамоті, є формування у них психологічної готовності, достатнього рівня загального розвитку і розумових здібностей.
У сучасній методиці навчання грамоти загальновизнаним є положення про те, що практичне ознайомлення із звуковою стороною слова – це необхідна передумова для опанування читанням, а надалі і письмовим мовленням, писемність яких побудована за звукобуквенним принципом.
Дослідження ряду психологів, педагогів, лінгвістів (Д. М. Богоявленського, Д. Б. Ельконіна, О. Р. Лурія, Ф. А. Сохіна, Г. А. Тумакової і ін.) підтверджують, що елементарне усвідомлення фонетичних особливостей звучного слова впливає і на загальномовленнєвий розвиток дитини, на засвоєння граматичної будови, словника, артикуляції і дикції.
Навичка читання формується у дитини лише після опанування злиття звуків мови в склади і слова. На думку відомого психолога Д. Б. Ельконіна, «читання – є відтворення звукової форми слова по його графічній (буквеній моделі)». К. Д. Ушинський  відзначав, що «свідомо читати і писати може той, хто зрозумів звуко-складову структуру слова».
Тобто, аби дитина засвоїла письмове мовлення (читання і письмо) швидко, легко, а також уникнути багатьох помилок, тому необхідно навчити її звукового аналізу і синтезу.
Фонематичний аналіз – процес впізнавання та розрізнення звуків мовлення. Фонематичний синтез – розумова операція, завдяки якій окремі звуки мовлення з’єднуються у слова.
У свою чергу аналіз і синтез повинні базуватися на стійкому фонематичному сприйманні кожного звуку рідної мови. Фонематичне сприймання – це процес прийому, розрізнення звуків мовлення за фізичними та акустичними ознаками, розпізнавання у них загальних звукотипів (фонем). Фонематичне сприймання лежить в основі розуміння мовлення та засвоєння мови.
Сприймання і розуміння мовлення здійснюється за допомогою мовленнєвого (фонематичного) слуху. Фонематичний слух – це тонкий, систематизований слух, що дозволяє розрізняти і впізнавати фонеми рідної мови. Фонематичний слух є частиною фізіологічного слуху, що направлений на співвіднесення і зіставлення звуків, що чуються, з їх еталонами, які зберігаються в пам’яті людини.
Вважається, що формування так званого фонематичного (мовленнєвого) слуху, закінчується до початку третього року життя, а вдосконалення інших сторін слухових функцій відбувається протягом життя в залежності від виду діяльності.
Отже, розрізнення звуків мовлення (фонематичний слух) є основою для розуміння того, що ми говоримо. При не сформованості мовленнєвого звукорозрізнення дитина сприймає ( запам’ятовує, повторює, пише) те, що їй сказали, а те, що вона почула (іноді точно, а часом дуже приблизно). Особливо яскраво недостатність фонематичного слуху проявляється під час навчання читання та письма.
Значну роль у розвитку фонематичного сприймання відіграє лінгвістичний досвід дитини, її постійне спілкування з дорослим, зокрема, сприймання мовлення оточуючих дитину людей. Саме через слово, його семантику, з появою більш чітких та диференційованих артикуляційних навичок, удосконалення мовленнєвого слуху у дитини на початку 2 року життя починає формуватися фонематичне сприймання.
Отже, в цей період фонематичний розвиток відбувається бурхливо, постійно випереджаючи артикуляційні можливості дитини, що і слугує основою вдосконалення вимови (О. М. Гвоздєв). Недосконале фонематичне сприймання, з одного боку, негативно впливає на становлення дитячої звуковимови, а з іншого боку гальмує, ускладнює формування навичок звукового аналізу, без яких повноцінне читання і письмо неможливі.
Формування правильної вимови залежить від здібності дитини до аналізу і синтезу мовленнєвих звуків, тобто від певного рівня розвитку фонематичного слуху, що забезпечує сприймання фонем даної мови. Фонематичне сприймання звуків мовлення відбувається в ході взаємодії надходження в кору головного мозку слухових і кінестетичних подразнень. Поступово ці подразнення диференціюються, і стає можливим виділення окремих фонем. При цьому велику роль відіграють первинні форми аналітико-синтетичної діяльності, завдяки яким дитина узагальнює ознаки одних фонем і відрізняє їх від інших.
За допомогою аналітико-синтетичної діяльності відбувається порівняння дитиною свого недосконалого мовлення з мовленням старших і формування звуковимови. Недостатність аналізу і синтезу позначається на розвитку вимови в цілому. Проте, якщо наявність первинного фонематичного слуху вистачає для повсякденного спілкування, то його не вистачає для опанування читанням і письмом.
Розвиток фонематичного слуху і фонематичного сприймання має велике значення для опанування навичок читання і письма.
Готовність до навчання грамоті полягає в достатньому рівні розвитку аналітико-синтетичної діяльності дитини, тобто уміння аналізу, порівняння, синтезу і узагальнення мовленнєвого матеріалу.
Фонематичне сприймання – перший рівень в оволодінні грамоти, звуковий аналіз – другий. Ще один чинник: фонематичне сприймання формується в період від року до чотирьох років, звуковий аналіз – в пізнішому віці. І нарешті – фонематичне сприймання – здатність розрізняти особливості і порядок звуків, аби відтворити їх усно, звуковий аналіз – здатність розрізняти те ж саме, аби відтворити звуки у письмовій формі.
Рекомендації вчителям щодо розвитку фонетико-фонематичних процесів:
1. Вчити диференціювати на слух мовленнєві і немовленнєві звуки.
2. Вчити знаходити картинки на задані звуки, визначати місце звуку в слові.
3. Вчити придумувати слова або підбирати картинки, назва яких починається на певний звук.
4. Вчити називати перший і останній звук у слові, позначаючи відповідною літерою.
5. «Склеєне» слово (виділення окремих слів з поданого набору) (машинатанкходитисашасушкишколарибалка).
6. Вчити складати слова із запропонованих літер.
7. Вчити визначати місце звука.
8. Вчити робити звукобуквенний аналіз слів.
9. Мовлення дорослих – це взірець для наслідування.
10. Правильне мовлення – це запорука успішного навчання в школі.
11. Вірші, чистомовки, скоромовки та інший мовленнєвий матеріал використовуйте для виховання правильного мовлення і розвитку фонетико-фонематичних процесів та інші.
Василь 1ванович Помагайба — видатний український вчений у галузі початкового навчання грамоти — в питанні попередження неуспішності в навчанні грамоти звертав увагу вчителів на те, що «процес оволодіння початковою технікою читання й письма досить складний. Він потребує наявності у дитини відповідного розвитку органів чуття, мови, уваги, мислення, пам'яті, уяви, волі, розвитку м'язової системи, а від учителя вимагає достатньої обізнаності з методикою навчання грамоти, щоб далі успішно розвивати названі вище функції дитячого організму». В. І. Помагайба зазначає, що перші кроки оволодіння технікою читання й письма мають надзвичайно важливе значення для розвитку дитини, для її подальшого успішного чи неуспішного навчання. Якщо учень під час навчання грамоти не навчився, наприклад, правильно розкладати слова на склади і звуки, то цей недолік може тягнутися у нього роками, перешкоджаючи засвоювати граматику і правопис.
Працюючи з слабовстигаючими учнями з грамоти, вчитель не повинен обмежуватись звичайним тренуванням з читання й письма. Спочатку треба виявити, що саме перешкоджає тому чи іншому учневі опановувати процес читання чи письма, а тоді вже конкретно допомагати йому.
Для опанування грамотності дитина повинна достатньо володіти усним мовленням, бо звукові образи слів пов'язуються із зоровими образами.
Якщо у дитини слабо розвинуте усне мовлення, то тоді для навчання грамоти немає достатньої бази, на якій можна будувати процес читання. В таких випадках потрібні систематичні вправи з розвитку усного мовлення учня.
Процес читання і письма вимагає достатнього розвитку уваги. Якщо дитина не може зосередитися на процесі навчання, її увага швидко відволікається, то потрібно розвивати внутрішню увагу, організовуючи безпосередню діяльність її з конкретними предметами, наприклад, вправи з розрізною азбукою, читання по букварю з указкою і т. ін. Безпосередня діяльність завжди вимагає уваги і розвиває її.
Процес навчання грамоти неможливий без напруженого логічного мислення. Якщо в учня недостатньо розвинене логічне мислення, його треба навчити порівнювати (наприклад, порівняти слова: сом і сон; коса і коза; кора — гора; миска — мишка тощо), використавши для цього розрізну азбуку.
Слід пам'ятати, що вміти порівнювати і робити висновки — найважливіша властивість розумової діяльності, без чого навчання неможливе. Слабковстигаючі учні не завжди вміють порівнювати. Їх треба цьому вчити. Слід проводити порівняння каліграфічно написаних учителем букв на дошці і в зошитах дітей з тими буквами, які пишуть діти, в кожному окремому випадку пояснювати недоліки в написанні букви дитиною.
Серед невстигаючих з грамоти часто трапляються учні, які читають механічно. Прочитане слово у них не зв'язується з конкретним образом, із значенням слова. Такі учні читають, але змісту прочитаного не розуміють. Механічне читання затримує загальний розвиток учня і завжди веде до неуспішності. За свідоме читання треба дбати з самого початку навчання грамоти.
У кожному першому класі є учні з добре розвиненою слуховою пам'яттю. Вони легко запам'ятовують текст сторінки букваря і переказують його напам'ять, навіть не знаючи всіх букв, що є на цій сторінці. У таких випадках, показуючи склад слова указкою, вчитель зосереджує увагу учня на зоровому сприйманні того слова, що він читає, та сприйманні кожного складу слова.
Причин низької успішності з читання та письма в першому класі багато. Вчитель зобов'язаний виявити їх у кожному конкретному випадку і як найшвидше виправити їх.
Психофізіологічні закономірності процесів читання і письма та низька успішність у навчанні грамоти.
У дітей  шести-семи років клітинна будова головного мозку в основному вже сформована. Вони мають досить розвинену вищу нервову систему, досить розвинуті органи відчуття і запас конкретних уявлень і елементарних розумінь. У їх першій сигнальній системі відображено чимало вражень, відчуттів і уявлень від навколишнього зовнішнього оточення. Досить розвинута не лише перша, а й друга сигнальна система. Діти цього віку достатньо володіють мовою, а це дає можливість формуватись у їх свідомості не тільки конкретним уявленням, а й елементарним загальним розумінням.
Мислення, мова і діяльність — основа розвитку і навчання дитини.
Мова і мислення у дітей дошкільного віку так щільно переплітаються, що вони часто свої думки і свою діяльність супроводять живою мовою: під час гри розмовляють самі з собою, балакають замість ляльки, замість діючих у грі осіб. Згодом мислення дітей супроводжується лише внутрішньою мовою. Дитина семи років набуває нової властивості у своєму розумовому розвитку: вона може шляхом самоспостереження аналізувати свої вчинки, зокрема, аналізувати процес своєї вимови речень і слів. Це є однією з найважливіших психологічних рис свідомого навчання грамоти. Якщо дитина не може на основі самоспостереження аналізувати своє усне мовлення, вона ще не може успішно навчатися читати й писати. Для успішного навчання грамоти мовлення дитини повинно стати предметом її мислення. Як відомо, мовлення і мислення взаємозв'язані. Коли дитина вимовляє чи чує слово, то в її свідомості виникає певний образ, певне смислове значення цього слова, і навпаки: виниклий у свідомості дитини смисловий образ співвідноситься артикуляційно-слуховим актом, вимовою (мовчки чи вголос). Коли ми думаємо, ми мовчки говоримо і ніби чуємо, а коли говоримо, ми чуємо і думаємо.
При недорозвитку мовлення, білінгвізмі, недостатній увазі дитина може вимовляти слова, декламувати вірш, не уявляючи значення тих слів, що вимовляє. Вона може механічно повторювати слова і речення, якщо в її свідомості немає належних образів. За таких умов артикуляційно-слуховий акт не пов'язується із смисловим образом і закономірність навчального процесу порушується. Взаємозв'язок між мовленням і образом В. І.Помагайба відображав такою схемою:

Виникнення смислового образу
                   \\
Артикуляційно - слуховий акт

У процесі навчання грамоти до цих двох актів вищої нервової діяльності додається третій акт — зорове сприймання слова. Під час читання сприйняття зором слова викликає вимову його (артикуляційно-слуховий акт), а остання відновлює образ, смислове значення цього слова. Якщо прочитане слово не викликає смислового значення (конкретного образу), тоді читання стає механічним, пустим. Так буває часто у невстигаючих учнів: вони читають, але не розуміють, не уявляють в образах того, про що вони читають.
Процес читання умовно зображується такою схемою:

Зорове сприймання слова
                   \\
Артикуляційно-слуховий акт
                    \\
Виникнення смислового образу

При читанні про себе (мовчки) артикуляційно-слуховий акт здійснюється приховано. Читання мовчки стає швидким у часі, бо артикуляційно-слуховий акт скорочується, але не випадає.
Значні труднощі в оволодінні процесом читання становить зливання приголосного з голосним — читання відкритого складу, а також сполучення складів (читання слова) і сполучення слів (читання речень). Зосередивши всю свою енергію на читанні складу чи слова, дитині важко схопити значення слова чи зміст речення. Це й веде часто до того, що вона читає механічно, тобто обмежується зоровим сприйманням слова і артикуляційно-слуховим актом у відриві від виникнення смислового образу слова. Надмірна повільність зорового сприймання утруднює розуміння прочитаного. Такі діти люблять слухати, коли хтось читає, і не люблять самі читати.
Процес письма психологічно тісно пов'язаний з процесом читання. Письмо і читання історично розвивались у взаємозв'язку: писали, про що думали, і писали для того, щоб читати. Проте часто трапляється, що і діти, і дорослі вміють читати, але не вміють писати. Чимало, наприклад, дітей  шести –семи років, прийшовши до школи, читають, але не пишуть. Зате хто вміє писати, той уміє читати (див. табл. 1).
Схема процесу письма (В. І. Помагайба)
Списування
Сприймання тексту
Артикуляційно-слуховий
Смисловий образ
Словесно-графічне зображення
Диктант
Сприймання тексту
Артикуляційно-слуховий
Смисловий образ
Словесно-графічне зображення
Самостійне письмо
Сприймання тексту
Артикуляційно-слуховий
Словесно-графічне зображення


У здійсненні кожного моменту списування, диктанту чи самостійного письма можливі неточності або й помилки. Письмо в усіх його видах містить .у собі більше труднощів, ніж читання. Неправильне чи недостатнє усування цих труднощів приводить до відставання у навчанні. Наприклад, якщо артикуляційно-слуховий акт неточний, тоді неточним буде і словесно-графічне зображення.
Процес письма при навчанні грамоти важливий тим, що під час письма звуковий склад слова конкретизується діями учня: учень вимовляє звук і зображує його буквою.
А дія завжди допомагає усвідомити суть певного явища. На цій основі в навчанні грамоти використовуються вправи з розрізною азбукою, яка дає можливість «писати», тобто зобразити слово картками із зображеними на них буквами.
Процеси читання і письма, як бачимо зі схем, взаємопов'язані. Невід'ємними частинами кожного з них є смисловий зміст того, про що читають чи про що пишуть, і артикуляційно-слуховий акт, тобто вимова вголос чи про себе. Якщо в процесі навчання читання чи письма не забезпечено розуміння змісту чи вимови, то обов'язково матиме місце неуспішність. А тому при навчанні грамоти смислове значення кожного слова в реченні повинно бути усвідомлене і правильно вимовлене учнем.
Низьку успішність учнів з читання і письма треба попереджувати і зразу ж виправляти. А для цього вчителеві потрібно добре запам'ятати психофізіологічні і психологічні закономірності успішного навчання грамоти.

Для того, щоб учень міг навчитися писати, він повинен добре розрізняти почуті звуки мовлення і зберігати їх порядок, добре засвоїти написання букв, не змішувати близькі по накресленню і виробляти точні рухові навички. Оволодіваючи цими навичками, учень повинен вслуховуватися і розрізняти звуки мовлення, в чому йому допомагає проговорювання ним складу або слова, що диктує вчитель. У процесі оволодіння письмом беруть участь різні психологічні операції. Учитель повинен ураховувати ту роль, яку в цьому процесі відіграють слуховий аналізатор, артикуляція (яка забезпечує правильне проговорювання), збереження зорового образу букви і вироблення точних рухових навичок.

неділю, 15 листопада 2015 р.

З днем логопеда!!!!

Вітаю всіх колег з професійним святом!!!
Бажаю творчих успіхів!!!
Професійного росту!!!
Гарних вихованців!!!

Чи достатньо уваги ви приділяєте розвитку мовлення дитини

«Чи достатньо уваги ви приділяєте розвитку мовлення дитини»


Мабуть, кожних батьків цікавить, наскільки вони приділяють увагу розвитку мовлення дитини. Пропоную відповісти на питання тесту. Виберіть відповіді та підрахуйте кількість ваших відповідей. І будьте правдиві, тоді ви побачите прогалини свого виховання і приділите в майбутньому більше уваги.
Тест «Чи достатньо уваги ви приділяєте розвитку мовлення дитини»
1.   Чи маєте ви достатньо вільного часу для розмови з дитиною? (Так, не завжди, ні)
2.   Чи втручаєтеся у дитячу розповідь, щоб виправити мовленнєву помилку? (Так, не завжди, ні)
3.   Чи обговорюєте з дитиною почуте, побачене (казки, телепередачі, день, який пройшов, день перебування в садочку і т. ін)? (Так, не завжди, ні)
4.   Чи слідкуєте ви за правильністю вашого мовлення? (Так, не завжди, ні)
5.   Чи використовуєте мовленнєві ігри, завдання, вправи? (Так, не завжди, ні)
6.   Чи вживаєте у власному мовленні прислів’я, загадки, забавлянки, пісні, заклички? (Так, не завжди, ні)
7.   Чи завжди даєте відповіді на запитання дитиннії? (Так, не завжди, ні)
8.   Чи завжди пояснюєте дитині незрозумілі слова? (Так, не завжди, ні)
9.   Як часто влаштовуєте «подорожі в природу» з метою спілкування з дитиною? (Так, не завжди, ні)
10.Чи слідкуєте ви за новими дитячими виданнями? (Так, не завжди, ні)
Відповідь «так» оцінюється у 2 бали, «не завжди»—в 1 бал, «ні» — 0,5 бали.
·       Від 15 до 20 балів. Ви чудово розумієте, що мовленнєвий розвиток дитини — один з основних чинників становлення особистості. Тому ви приділяєте цьому виду діяльності достатньо часу. Ви на правильному шляху. Так тримати! Приділяючи час і увагу дитині зараз, ви закладаєте «міцний фундамент» для її майбутнього.
·       Від 8 до 74 балів. Ви розумієте, що розвиток мовлення — один з найважливіших аспектів розвитку дитини. Але за браком знань або часу ви приділяєте дитині недостатньо уваги. Для кращого результату звертайтеся по інформацію до спеціалістів (вчителя-логопеда, вихователя, вчителя, практичного психолога), фахових видань або Інтернету. Знайдіть час Для спілкування з дитиною, адже це невичерпне джерело розвитку дитини, скарбниця всіх знань.
·       Менше ніж 8 балів. Це дуже тривожний результат. Ви зовсім не приділяєте уваги розвитку мовлення вашої дитини. Пам’ятайте: красиве мовлення  вашої дитини — ключ до успіху в майбутньому. Не кожна дитина здатна навчитися самостійно правильно говорити. А їй так хочеться бути не гіршою за одноліток.
Потурбуйтеся про це сьогодні, поки у вашої дитини не сформувався комплекс неповноцінності:
·       використовуйте кожну вільну хвилину для розмови з дитиною;
·       постійно стежте за правильністю мовлення дитини;
·       вірші, скоромовки, чистомовки стануть надійними помічниками у вихованні правильного й виразного мовлення вашої дитини.

Пам’ятайте, що ваше мовлення є взірцем для наслідування. Тому воно має бути правильним. Правильне мовлення ваших дітей — запорука успішного навчання в школі. Хай вам щастить, розумні й талановиті батьки!

Як відповідати на дитячі запитання


«Як відповідати на дитячі запитання»
Постійне  спілкування з дітьми — це і є стимуляція мовленнєвого розвитку дитини. Різні ситуації вимагають від нас  дорослих великого терпіння, витримки, часу — всього, чого так не вистачає. Але виховання і розвиток можна порівняти із внеском у банк, що внесеш сьогодні, те й отримаєш з відсотками через декілька років.
 Значний вплив на розвиток мовлення дитини має саме спілкування дитини. Всім відомо, що дітей трьох років і більше називають чомучками, оскільки вони ставлять безліч запитань. Від того, як батьки будуть відповідати на запитання, залежить розвиток дитини. Не тільки мовленнєвий, а й узагалі. З огляду на це існують  правила, для  того щоб батьки не припускались помилок.
Правила для батьків
1) Ніколи не говоріть дитині:
«Я тобі потім розповім».
Малюкові цікаво почути відповідь саме зараз, тому що його що-небудь здивувало або загнало в глухий кут. Можливо, годину потому він і не згадає, про що запитував. Тому не лінуйтеся, не розповідайте дитині, як ви сильно заняті й що «завтра ви обов’язково, про це поговорите». У результаті ви тільки знеохотите її пізнавати що-небудь нове.
2) Подивіться на світ очима дитини.
Вона ще не знає, що таке фізика, хімія й багато інших наук. І знань про навколишній світ у неї поки зовсім небагато. Тому пояснювати все доведеться «на пальцях». На живих прикладах. Чим простіше пояснення, тим краще. Однак не перестарайтеся, спрощуючи свої відповіді. Деякі процеси або явища не можна пояснювати занадто примітивно.
3) Не соромтеся звертатися до енциклопедій, довідників і Інтернету.
Більшість батьків намагаються виглядати в очах дитини занадто розумними. Але ж усього знати не може ніхто. Малюк виросте, і сам це зрозуміє. Немає нічого жахливого в тому, що тато не може відповісти на запитання. «Пошукаймо відповіді в енциклопедії», — запропонує тато малюкові. Упродовж вечора вони із задоволенням читатимуть який-небудь розділ, а потім ще й проведуть дослід: як же це насправді працює. Ваш батьківський авторитет зовсім не постраждає. А дитина навчиться самостійно знаходити відповіді на запитання.
4) Звертайтеся до фахівців.
Скажімо, у дитини виникло запитання з хімії. А ви в цьому предметі ніколи не були добре обізнані. Зате ваша бабуся все життя працювала хіміком. Або ваш знайомий очолює хімічну лабораторію. Дуже добре! «Зателефонуймо бабусі й запитаймо в неї, адже вона такий фахівець!» — говорите ви. Запитання можна адресувати телевізійним майстрам, лікарям, продавцям, загалом, професіоналам у своїй справі.
5) Не читайте «лекції».
Тобто не пояснюйте все занадто складно і зарозуміло. Коротке, яскраве пояснення надовго запам’ятається малюкові й змусить його замислитися.
6) Намагайтеся супроводжувати пояснення експериментами або ілюстрацією.
Наші діти значно краще розуміють пояснення, якщо їм намалювати, «як це працює». Дитячий мозок краще сприймає зорові образи, адже на слух інформація засвоюється складніше. Тому навіть якщо ви не дуже добре малюєте, намагайтеся зобразити у вигляді простої схеми те, що розповідаєте.
7) Не відповідайте односкладово.
Діти — натури творчі. Для того щоб намалювати в голові картинку, декілька слів не достатньо. Крім того, дитина відразу відчує, що вам з нею нецікаво і ви не маєте наміру з нею спілкуватися.
8) Не принижуйте дитину.
Не слід запевняти: «Ти ще маленький, тобі це складно зрозуміти» або «Як же ти можеш цього не знати?» Якщо, малюк почуватиметься ніяково, ставлячи вам запитання, то вже незабаром він цього не робитиме. Маленькій людині цілком дозволено чогось не знати або не вміти, у цьому немає нічого смішного або жахливого.
9) Відповідайте серйозно, але з гумором.
«Тату, а чому?» — «Так по качану!» — буває, що доводиться чути такі діалоги. Наші малюки дуже чутливі й вразливі. І реагувати навіть на найсмішніші або безглузді запитання потрібно дуже серйозно. А от відповісти з гумором, так, щоб малюкові стало смішно або весело, — це будь ласка!

10) Говоріть мовою дитини.  
   Як це? Просто і зрозуміло, супроводжувати свою розповідь яскравими простими прикладами.
Дитячі запитання виникають щодня, щогодини і навіть щосекунди. Іноді зовсім не зрозуміло, що ж відповідати. І як це тільки нашій дитині спало на думку! А відповідати потрібно, причому негайно, інакше малюк втратить інтерес. Відповідайте на запитання дитини, як можете. А потім обов’язково візьміть енциклопедію і розкажіть вашому малюкові ще більше про його запитання.

середу, 7 жовтня 2015 р.

Поради турботливим батькам

Поради турботливим батькам
Наше мовлення складається із звуків. Правильно вимовляти звуки дитина повинна навчитися до школи. Важливим завданням мовленнєвого розвитку дітей є виховання звукової культури мовлення (чітка артикуляція звуків, фонетична і орфоепічна правильність мовлення, правильне мовленнєве дихання, сила голосу, темп, тембр мовлення, інтонаційні засоби виразності (наголос, логічні паузи, ритм), фонематичний слух). У дошкільному віці простежується неправильна вимова дитиною звуків. Це цілком закономірне явище. Але більшість дітей не може самостійно опанувати правильну звуковимови, отже потребує допомоги дорослих. Деякі батьки вважають, що настане час, і дитина сама навчиться говорити. Якщо ж малюк продовжує і за рік-два говорити з помилками, вони дивуються: „Чому ж ти досі не навчився говорити правильно?”
Послідовна і систематична робота з дитиною  над формуванням звуковимови сприятиме своєчасному виправленню мовленнєвих вад, досягненню на кінець дошкільного віку чіткої вимови всіх звуків рідної мови.
Для того, щоб попередити різноманітні недоліки у звуковикові необхідна велика профілактична робота з боку дорослих, які оточують дитину в сім'ї, в ДНЗ.

1. Стежте, щоб мовлення оточуючих було неквапним, плавним, правильним і чітким.
2. Звертайте увагу на те, щоб дитина говорила, достатньо широко відкриваючи рот, не поспішаючи і не дуже голосно.
3. Не допускайте прискореного мовлення дітей. Таке мовлення нерідко свідчить про підвищену збудженість, слабкість нервової системи і призводить до перших проявів заїкання..
4. Застерігайте малюків від психічних і фізичних травм, бурхливих проявів гніву і радощів, від перебування серед нервових дітей.
5. Не вимагайте промовляти складні фрази, незнайомі і незрозумілі слова, завчати дуже багато віршів, складних за змістом та формою.
6. Частіше читайте дитині, просіть переказувати прочитане, вивчайте з нею вірші, розмовляйте і виправляйте, коли дитина говорить неправильно.
7. Не навантажуйте дітей зайвими враженнями, які викликають у них емоційне перенапруження.
8. Не розповідайте дитині перед сном страшних казок, хвилюючих історій, не залишайте дитину одну, коли вона боїться.
9.Не  „ковтайте” закінчення, не розтягуйте слів.
10.Будьте взірцем для дітей! Говоріть чіткою, гарною українською мовою.
            Пам’ятайте, що мовленнєвий розвиток кожної дитини залежить від дорослих і оточуючих, тому „не відкупляйтеся” планшетами, комп’ютерами, мультфільмами, а знайдіть кожного дня час для вашої дитини і ПОСПІЛКУЙТЕСЯ, навіть просто ПОЦІКАВТЕСЬ: „Як пройшов її день?!”. Емоційне спілкування породжує збільшення комунікативної компетенції.

P.S. Словниковий запас дитини дошкільного віку на 90% складається зі слів і фраз, почутих від батьків.