Вправи для розвитку дихання
Є різні види вдихів і видихів (через ніс, через рот; глибокий, не глибокий вдих, вдих із затримкою повітря; сильний, легкий, короткий, довгий видих) та їх комбінації (вдих через рот – видих через ніс, вдих через рот, видих через рот).
Головною метою дихальних вправ є постановка нижньо-діафрагмального дихання та вироблення подовженого видиху. Дихальні вправи є частиною логопедичної роботи при дизартрії, афонії, ринолаліях, заїкуванні тощо, а також при вихованні правильної вимови шиплячих, свистячих та звука [р]. Дихальні вправи мають і лікувальне значення. При порушенні мовленнєвого дихання виникає перенасичення крові вуглекислотою, що може спричинити розлад кисневого балансу крові.
Необхідно навчити дитину:
- робити вдих м’яким і коротким, а видих – довгим і плавним;
- щоб при вдиху живіт піднімався, а при видиху опускався, опадав;
- щоб плечі під час дихання були нерухомими, а груди не піднімались сильно при вдиху і не опускались при видиху;
- щоб перед новим вдихом дитина обов’язково робила дво- три секундну перерву,
- щоб під час мовленнєвого дихання не було ніякого напруження.
- Найбільшим правильним і доцільним типом дихання для мовлення є нижньо-діафрагмальне дихання, у якому бере участь найбільш містка частина легенів і найрухливіші від природи органи – діафрагма та нижні ребра. При цьому утворюється найвищий і стійкий стовп повітря у грудній клітці, що дозволяє виховувати сильний ротовий видих.
А ми ось так працюємо над розвитком мовленнєвого дихання.
Немає коментарів:
Дописати коментар